У популярних туристичних місцях — Тулумі, Пуерто-Ескондідо, Саюліті, Масунте — у центрі селища, у готелях і на під’їзній дорозі покриття цілком прийнятне. Без зв’язку частіше залишаються пляжі далеко від центру, ділянки джунглів чи мангрових заростей між ними та готельні зони, що росли швидше за інфраструктуру.

Закономірність незмінна: сигнал іде за тими, хто живе там цілий рік, а не за приїжджими. На гарному безлюдному пляжі зазвичай немає й веж, і це краще врахувати заздалегідь, перш ніж покладатися на телефон, щоб повернутися.

Платні автомагістралі й великі федеральні траси майже завжди добре покриті. Проблеми починаються на з’їздах: другорядна дорога до узбережжя, шлях до водоспаду, гори між двома штатами. Там можна провести сорок хвилин без інтернету — і саме там хочеться звіритися з маршрутом.

Перед виїздом завантажте карту всього регіону, а не лише пункту призначення. Завантажена область, що закінчується на межі селища, не допоможе на з’їзді — а потрібна вона саме там. Збережіть також адресу житла й контактний телефон у вигляді знімка екрана.

За містом з’єднання зазвичай вистачає для повідомлень, карт і пошуку адреси, але не для відео чи надсилання фото. Це не означає, що тариф не працює: просто вежа, яка вас обслуговує, забезпечує зв’язком ціле селище, маючи меншу пропускну здатність, ніж одна вулиця Гвадалахари.

Практичний висновок простий: залиште надсилання фото й оновлення для Wi-Fi у місці проживання, а відео дивіться лише тоді, коли з’єднання більше ні для чого не потрібне. На узбережжі пакет трафіку прослужить набагато довше, якщо йому не доведеться конкурувати з автоматичним резервним копіюванням.